Шануймо рідну мову серцем і вустами
Щороку, 9 листопада, в нашій державі відзначається чудове свято – День української писемності та мови. Саме напередодні цього свята в Баштанській центральній районній бібліотеці відбулася година мовознавства «Шануймо рідну мову серцем і вустами».
На заході були присутні учні 10-А та 10-Б класів Баштанського опорного закладу ЗСО №1 І-ІІІ ст. разом з вчителем історії Л.О.Рясик та вчителем англійської мови М.М. Гайдук.
Золота струна мови – символ таланту, краси і добробуту народу. Вона піснею бринить у його душі, барвисто квітує на рушниках та килимах, дивує вигадливістю кольорових мініатюр на писанках. Але найголосніше вона озивається в пісні. І саме гарною піснею «Рідна наша мова» розпочав захід учень дитячої музичної школи Данило Глаголєв, який завітав разом зі своїм викладачем по класу сольного співу Л. С. Шулюк.
Бібліотекарі Стоянова В.Г. та Штефан Л.В. розповіли присутнім про історію виникнення української писемності та мови, її складний та тернистий шлях до визнання та становлення.
Переглянувши декілька відео про рідну мову, старшокласники поглибили свої знання з історії писемності, дізналися про місце української мови серед інших слов’янських мов та відчули красу та велич рідного слова. Дуже цікавим та корисним для учнів був перегляд відео про культуру правопису основних термінів в мережі Інтернет.
На юних мовознавців чекали вікторина «Відчуй смак української мови», конкурс «Мовний швидкодум» та граматичний турнір «Український словограй», в яких вони взяли активну участь та продемонстрували свої добрі знання.
Під час проведення мовознавчої години учні ознайомилися з безцінними літературними пам’ятками українського народу, які є у фонді районної бібліотеки: «Повість минулих літ», «Велесова книга», «Енеїда» І. П. Котляревського. Юнаки та дівчата також переглянули навчальні підручники з історії української мови, словники-довідники українського літературного слововживання, видання з українського ділового мовлення, культури мови, які були представлені на книжковій виставці «Світлиця слова у безмежжі часу».
Великий український письменник Панас Мирний сказав, що «найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування». Тож, любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її!