Вічна пам'ять загиблим Героям, які віддали своє життя за Україну!

Захищаючи рідну землю від російських загарбників під час виконання бойового завдання 17 серпня 2023 року загинув баштанчанин − Дмитро Віталійович ЗУБКО. Йому назавжди залишиться 33 роки.

Дмитро народився 8 листопада 1990 року в селі Білине на Одещині. У восьмирічному віці разом з батьками переїхав до Баштанки, де закінчив дев’ять класів середньої школи № 1. Після продовжив навчання у Баштанському ПТУ-9, де здобув професію плиточник штукатур.

Спокійний, добродушний, товариський Дмитро ніколи не відмовляв у допомозі, завжди відгукувався на людський біль чи проблеми.

У 2009 році був призваний на строкову службу до Збройних Сил України. Після 1,5 років служби повернувся додому. Одружився. Має сина Іллюшу.

У пошуках кращої роботи Дмитро поїхав до Миколаєва, де працював на заводі з виготовлення металопластикових вікон. Він був добрим, веселим і дотепним для друзів, люблячим і надійним для родини, турботливим для батьків і сестер. Дмитро знав, чого хотів у цьому житті й впевнено крокував до своєї мети.

З перших днів повномасштабного вторгнення російських загарбників молодий чолові добровольцем став на оборону рідного міста та області. У складі Окремої Артилерійської Бригади ім. генерал-хорунжого Олексія Алмазова гідно боронив рідну землю. Пройшов навчання на мінометника.

Дмитро любив життя, любив країну та до останнього подиху боровся за її волю й свободу. Але безжальний, жорстокий ворог вкрав плани, мрії… 17 серпня 2023 року молодший сержант Дмитро Зубко загинув  біля села Урожайне Донецької області.

26 серпня родина, побратими та миколаївці провели в останню путь Героя. Земляки на колінах, зі слізьми і квітами зустріли траурний кортеж з тілом воїна. Поховали захисника на Матвіївському кладовищі м. Миколаїв.

Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про покійного захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував. Сумуємо разом із Вами, низько схиляємо голови у скорботі.

Нехай душа загиблого захисника знайде вічний спокій…

Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях! Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!

.