Сергій Величко – символ незламного духу та професіоналізму у лавах ЗСУ

ВЕЛИЧКО Сергій Юрійович народився 28 січня 1973 року в селі Новомиколаївка, Миколаївської області. У 1979 році разом із родиною переїхав до Баштанки, де пройшли його юні роки.

Закінчив Баштанську ЗОШ №2, де з ранніх літ проявляв лідерські якості, активність і товариський характер. Сергій був душею компанії, завжди у центрі уваги однокласників. Улюбленими предметами юнака були фізична культура, військова підготовка, фізика. З особливою пристрастю захоплювався малюванням, фотографією та східними єдиноборствами. За участь у численних спортивних змаганнях здобув чимало грамот, дипломів та подяк.

Мріючи присвятити життя військовій справі, у 1990 році вступив до Тюменського вищого військового інженерного командного училища ім. Маршала інженерних військ О. І. Прошлякова. Окрім військової освіти, здобув цивільні спеціальності водія та електрогазозварювальника IV розряду.

У 2014 році, коли розпочалися військові дії на сході України, Сергій Юрійович добровільно приєднався до лав Збройних Сил України. Під час другої хвилі мобілізації, 15 травня 2014 року, став командиром 1-го відділення 2-го взводу 3-ї мотопіхотної роти 19-го батальйону територіальної оборони Миколаївської області.

З 2015 по 2017 роки обіймав посади головного сержанта окремого розвідувального взводу, тимчасового виконувача обов’язків командира розвідувального взводу, а також начальника розвідки батальйону.

У період із 2017 по 2021 рік служив у Маріуполі в складі 56-ї мотопіхотної бригади, 21-го окремого мотопіхотного батальйону «Сармат», на посаді головного сержанта окремого розвідувального взводу.

Сергій Величко зарекомендував себе як професіонал та мужній захисник України. Його заслуги відзначені численними нагородами, серед яких: медалі «За оборону Маріуполя», «За службу державі», «За заслуги», «Ветеран війни – учасник бойових дій» та «За незламність духу», відзнаки «Без права на славу во славу держави», «Перемога за нами» (Сектор «Б»).

З 2022 по 2024 рік Сергій продовжував службу в Збройних Силах України, демонструючи незламність, стійкість і відданість Батьківщині.

У Сергія Юрійовича залишилися дружина та п’ятеро дітей. Його життя та бойовий шлях стали прикладом мужності, патріотизму та любові до України. Його пам’ять житиме в серцях рідних, побратимів і всіх, хто знав цього незламного воїна.