Став ще одним захисником на небесах

Війна забирає життя захисників не лише на полі бою. 5 липня Баштанська громада попрощалася зі своїм Героєм – БОЙКОМ Віталієм, якому назавжди залишиться 38 років.

Бойко Віталій Анатолійович народився 30 вересня 1985 року в місті Баштанка. В 2003 році закінчив Баштанську ЗОШ І-ІІІ ступенів №2. Під час навчання був добрим, спокійним, врівноваженим, відповідальним учнем, гарним товаришем, завжди приходив на допомогу, неодноразово брав участь у спортивних змаганнях. Після закінчення школи навчався в Миколаївському педагогічному університеті ім. Сухомлинського за спеціальністю вчитель допризовної підготовки юнаків (ДПЮ) та інформатики.

У 2008 році Віталія призвали на строкову службу до лав Збройних Сил України. Свою активну позицію проявив і в подальшому житті.

У період з 2014 по 2016 рік боронив кордони нашої країни в зоні АТО, біля селища Лутугине, Луганської області.

За особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час бойових дій та при виконанні службових обов’язків був нагороджений відзнакою Президента України.

Після повернення з АТО деякий час продовжив службу в Баштанському військкоматі. Не забував і про рідну школу, де часто брав участь у патріотичних заходах та зустрічах з учнями.

Перед повномасштабним вторгненням російських загарбників Віталій перебував у Польщі, де міг би залишитися як і більшість заробітчан, але як вірний патріот своєї країни відразу повернувся додому. Не вагаючись, він став до виконання громадянського обов’язку – боронити і захищати рідну землю. Молодого чоловіка призвали до війська 15 березні 2022 року. Спочатку був зарахований до роти охорони при Баштанському РТЦК та СП, але не міг спостерігати, як колишні побратими у тяжких боях утримують натиск ворога і при першій нагоді відправився на фронт. Як досвідченого воїна його призначили командиром 1 стрілецького батальйону 1 роти 56 бригади, яка вела важкі бої під Бахмутом. У одному з боїв Віталій отримав важке поранення та контузію.

Побратими згадують свого ротного як добру і світлу людину, турботливого командира, товариша, який готовий був віддати останню сорочку, та запеклого патріота. Він був готовий боронити Україну до останнього подиху. За станом здоров’я військово-лікарська комісія комісувала Віталія. Та він не міг сидіти, склавши руки, тому повернувся до служби до Баштанського РТЦК та СП, де був зарахований до 1 відділення рекрутингу та комплектування та проходив службу в Новому Бузі.

Пройшовши пекло війни, де небезпека чатувала його на кожному кроці, не вберігся від підступної смерті, яка наздогнала його по дорозі додому: потрапив дорожньо-транспортну пригоду. Понад місяць лікарі боролися за його молоде життя, але 2 липня о 06: 11 перестало битися серце молодого бійця. Сиротами залишилися батьки, дружина, донька.

Спи спокійно, солдате… Ти став ще одним захисником і янголом-охоронцем на Небесах.

Молімося за світлу душу Віталія і пам’ятаймо про його земне життя, яке він віддав за нас. Нехай Бог прийме під свою опіку новопреставленого воїна Віталія. А рідним − Господньої милості і сил пережити таке велике горе.