Вона прожила ціле століття

   22 лютого 2020 року святкуватиме свій мудрий та поважний ювілей – 100-ліття від дня народження – прекрасна жінка-трудівниця, жителька села Піски Марія Варфоломіївна КРИВОКУЛЬСЬКА.

   З ювілейним днем народження її приїхали привітати міський голова Іван Рубський, голови районної та міської ветеранських організацій Лідія Андреєва і Ганна Зюзько.

 Іван Васильович, вручаючи подарунки ювілярці, звернувся зі щирими словами вітання: «Довгожителі – це жива історія нашого краю, вклоняємось Вашій життєвій мудрості, багатому досвіду. Сердечно вдячні Вам за Вашу невтомну працю, життєву стійкість та мудрість. Бажаємо міцного здоров’я, щастя, радості та ще довгих років життя в такому ж оптимістичному настрої».

   Багато довелося пережити їй на своєму довгому життєвому шляху, проте ювілярка не втратила найкращих людських якостей, залишається доброю, щирою, позитивною, має гарну пам’ять. Марія Варфоломіївна ‒ гарний приклад для свого сина Василя, п’ятьох онуків, дев’ятьох правнуків та праправнука.

   Народилася Марія Варфоломіївна в селі Соколівка на Тернопільщині в селянській багатодітній сім’ї. У неї було два брата та три сестри, на жаль, вже всі пішли у вічність. Навчалася Марійка в школі в сусідньому селі, проживала, як вона говорить, в багатій сім’ї, одночасно вчилася та доглядала за дітьми. Дуже сумувала за домівкою, каже: «Вийду на вулицю і дивлюся в сторону, де рідне село, думаю, хоч би горобці зі свого села прилетіли». Так і закінчила 7 класів. У 16 років вийшла заміж за Касяна Кривокульського. В 1943 році родився син Гриша, а в 1944 році чоловіка вислали в Сибір. Тяжко жилося молодій самотній жінці. Та біда одна не ходить. У 1946 році відправили в заслання всю сім’ю, навіть 82-річного батька, який прожив там недовго. Молода Марія з сином та батьками проживали в холодних бараках, працювала по дві зміни на шахті. І щоб врятувати маленького синочка від холоду та голоду, вона відповіла на залицяння місцевого хлопця Олексія і пішла до нього жити. Щоб врятуватися від шахти, від частих завалів у ній, від тяжкої праці – завагітніла і народила в 1950 році сина Віталія. Чоловік Касян все розшукував свою сім’ї і знайшов. Написав листа, як добратися до нього, і Марія з двома дітками шість діб пливла пароплавом, тоді їхала автобусом, машинами добралася в село Усть-Нера Оймяконського району в Якутії. Чоловік відносився до її сина з повагою, не образив, все розумів, тому що кохав дружину. В 1957 році народився ще один син Василь з ним сьогодні проживає Марія Варфоломіївна. Касян з Марією жили, працювали, побудували свою хатину на чужині.

    Гроші заробляли хороші і, коли появилася можливість поїхати в Україну, відразу ж поїхали на Миколаївщину, де вже жив брат Петро з сім’єю. У 1960 році знову побудували свою домівку. Марія працювала в колгоспі: сапала буряки, варила обіди механізаторам, так і пропрацювала до пенсії. Касян був чоботарем. У 1987 році Марія Варфоломіївна залишилася сама, чоловік помер.

Сьогодні довгожителька має хорошу пам’ять. Про тяжкі прожиті роки згадує з оптимізмом, все життя працювала та займалася родиною, своїми синами. Нині столітня жінка проживає з сином Василем та прекрасною невісткою Марією, яка весь час опікується старенькою матір’ю, яка через травму не встає з ліжка. За це їй низький уклін. Та й онуки, правнуки не забувають про бабусю, приїздять до неї з подарунками.

З нагоди 100-літнього ювілею вся Піщанська громада від душі щиро і сердечно вітає Марію Варфоломіївну з почесним ювілеєм. Щиро бажає їй міцного здоров’я, тепла, родинного затишку, щоб тепло рідних і близьких зігрівало її ще не один рік.