Право громадян на свободу мирних зібрань

Право громадян на свободу мирних зібрань в Україні гарантується та захищене державою. Реалізація права на мирні зібрання в Україні регулюється актами національного та міжнародного законодавства.

Відповідно до статті 39 Конституції Країни громадяни мають право збиратися мирно, без зброї й проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Свобода мирних зібрань також захищається статтею 11 Європейської Конвенції про захист прав людини, згідно з якою її здійснення «не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, закріплене в статті 39 Конституції України, є однією з конституційних гарантій права громадянина на свободу свого світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір, права на вільний розвиток своєї особистості тощо. При здійсненні цих прав і свобод не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей. За Конституцією України (частина перша статті 68) кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України.

Слід констатувати, що чинне законодавство з питань організації і проведення мирних заходів є недосконалим та є необхідність прийняти закон, що буде регулювати правові гарантії та механізм реалізації свободи мирних зібрань. Станом на сьогоднішній день, відповідно до вимог статті 38 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 25 Закону «Про місцеві державні адміністрації» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад та місцевих державних адміністрацій належить вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням громадського порядку при їх проведенні. З метою забезпечення цього обов’язку органів влади організатори мирного зібрання подають повідомлення про його проведення. Тому органи влади не можуть перекладати ці організаційні обов’язки (забезпечення порядку, санітарного благополуччя, прибирання території тощо) на організаторів мирного зібрання.

Конституційний суд України в рішенні від 19 квітня 2001 року визначив, що громадяни «мають сповістити органи влади про проведення заходів заздалегідь, тобто в прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене ст. 39 Конституції право громадян, а мають служити його гарантією й водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. Визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання».

Тобто, законодавством не встановлено точного строку подачі такого повідомлення. Установлення такого строку в інших, ніж закон, нормативних актах суперечить ст. 39 Конституції й може бути скасовано в порядку адміністративного судочинства.

У повідомленні про мирне зібрання вказується організатор, його адреса та телефон, дата, час, місце та форма його проведення, а також орієнтовна кількість учасників. Повідомлення подається до виконавчого комітету місцевої ради чи відповідної державної адміністрації, на території якої планується мирне зібрання.

У разі відмови в прийнятті такого повідомлення, ви можете надіслати його поштою з описом змісту. Також ви можете оскаржити відмову до суду в порядку статті 280 Кодексу адміністративного судочинства чи подати скаргу до прокуратури.

Пам’ятайте:

Формальна відсутність повідомлення, відповідно до згаданого рішення Конституційного суду та статті 11 Європейської Конвенції про захист прав людини, не є підставою для припинення мирного зібрання. Проте доцільно повідомляти місцевий орган влади про проведення зібрання з метою забезпечення безпеки його учасників. Краще зробити це, якщо можливо, заздалегідь, бажано, не пізніше, ніж за один день.

Заборона мирного зібрання може відбуватися виключно Окружним адміністративним судом відповідно до статті 281 Кодексу адміністративного судочинства. Виконання такого рішення здійснюється негайно виконавчою службою з можливою допомогою міліції. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд, що виніс рішення по справі.

Припинення мирного зібрання поліцією без рішення суду може відбуватися лише при загрозі масовим заворушенням чи вчиненні злочинів. Органи місцевої влади не можуть самостійно заборонити проведення мирного зібрання.

Звертаємо увагу, що з 24 лютого 2022 року Указом Президента України «Про запровадження воєнного стану» №64/2022 дозволені обмеження конституційних прав, зокрема й статті 39: «У зв’язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України.»

Окрім того, статтею 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» дозволено військовим адміністраціям та військовому командуванню встановлювати додаткові обмеження. Це у більшості випадків може стосуватися місця або часу проведення мирних зборів.

У статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» йдеться:

«В Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:

8) забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів;»

До того ж, ЗУ «Про національну поліцію» дозволяє поліції зупиняти мирні зібрання, якщо вони порушують громадський порядок.

Відповідно, маємо таку ситуацію, коли мирні зібрання можуть бути заборонені під час воєнного стану одним з трьох способів:

1. Відповідно до Конституції України, мирні зібрання можуть бути заборонені за рішенням суду.
2. Відповідно до ЗУ «Про національну поліцію», мирні зібрання можуть бути зупинені, якщо порушують громадський порядок.
3. Відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», мирні зібрання можуть бути заборонені військовим командуванням або військовими адміністраціями.

Таким чином, не зважаючи на те, що спеціального закону, який би врегульовував проведення мирних зібрань в Україні не прийнято, ряд аспектів реалізації цього права все таки знайшли своє втілення у нормах законів. Це стосується:

– конституційних гарантій мирних зібрань;

– обмеження термінів повідомлення про проведення мирного зібрання;

– визначення органів, до яких слід звертатися для повідомлення про мирне зібрання (Закони «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації»);

– встановлення можливості забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів при встановленні спеціальних правових режимів (Закони «Про правовий режим надзвичайного стану» та «Про правовий режим воєнного стану»);

– порядок заборони мирного зібрання у судовому порядку адміністративним судом (Кодекс адміністративного судочинства України).

Право громадян на свободу мирних зібрань в Україні гарантується та захищене державою. Реалізація права на мирні зібрання в Україні регулюється актами національного та міжнародного законодавства.

Відповідно до статті 39 Конституції Країни громадяни мають право збиратися мирно, без зброї й проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Свобода мирних зібрань також захищається статтею 11 Європейської Конвенції про захист прав людини, згідно з якою її здійснення «не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, закріплене в статті 39 Конституції України, є однією з конституційних гарантій права громадянина на свободу свого світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір, права на вільний розвиток своєї особистості тощо. При здійсненні цих прав і свобод не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей. За Конституцією України (частина перша статті 68) кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України.

Слід констатувати, що чинне законодавство з питань організації і проведення мирних заходів є недосконалим та є необхідність прийняти закон, що буде регулювати правові гарантії та механізм реалізації свободи мирних зібрань. Станом на сьогоднішній день, відповідно до вимог статті 38 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 25 Закону «Про місцеві державні адміністрації» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад та місцевих державних адміністрацій належить вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням громадського порядку при їх проведенні. З метою забезпечення цього обов’язку органів влади організатори мирного зібрання подають повідомлення про його проведення. Тому органи влади не можуть перекладати ці організаційні обов’язки (забезпечення порядку, санітарного благополуччя, прибирання території тощо) на організаторів мирного зібрання.

Конституційний суд України в рішенні від 19 квітня 2001 року визначив, що громадяни «мають сповістити органи влади про проведення заходів заздалегідь, тобто в прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене ст. 39 Конституції право громадян, а мають служити його гарантією й водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. Визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання».

Тобто, законодавством не встановлено точного строку подачі такого повідомлення. Установлення такого строку в інших, ніж закон, нормативних актах суперечить ст. 39 Конституції й може бути скасовано в порядку адміністративного судочинства.

У повідомленні про мирне зібрання вказується організатор, його адреса та телефон, дата, час, місце та форма його проведення, а також орієнтовна кількість учасників. Повідомлення подається до виконавчого комітету місцевої ради чи відповідної державної адміністрації, на території якої планується мирне зібрання.

У разі відмови в прийнятті такого повідомлення, ви можете надіслати його поштою з описом змісту. Також ви можете оскаржити відмову до суду в порядку статті 280 Кодексу адміністративного судочинства чи подати скаргу до прокуратури.

Пам’ятайте:

Формальна відсутність повідомлення, відповідно до згаданого рішення Конституційного суду та статті 11 Європейської Конвенції про захист прав людини, не є підставою для припинення мирного зібрання. Проте доцільно повідомляти місцевий орган влади про проведення зібрання з метою забезпечення безпеки його учасників. Краще зробити це, якщо можливо, заздалегідь, бажано, не пізніше, ніж за один день.

Заборона мирного зібрання може відбуватися виключно Окружним адміністративним судом відповідно до статті 281 Кодексу адміністративного судочинства. Виконання такого рішення здійснюється негайно виконавчою службою з можливою допомогою міліції. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд, що виніс рішення по справі.

Припинення мирного зібрання поліцією без рішення суду може відбуватися лише при загрозі масовим заворушенням чи вчиненні злочинів. Органи місцевої влади не можуть самостійно заборонити проведення мирного зібрання.

Звертаємо увагу, що з 24 лютого 2022 року Указом Президента України «Про запровадження воєнного стану» №64/2022 дозволені обмеження конституційних прав, зокрема й статті 39: «У зв’язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України.»

Окрім того, статтею 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» дозволено військовим адміністраціям та військовому командуванню встановлювати додаткові обмеження. Це у більшості випадків може стосуватися місця або часу проведення мирних зборів.

У статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» йдеться:

«В Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:

8) забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів;»

До того ж, ЗУ «Про національну поліцію» дозволяє поліції зупиняти мирні зібрання, якщо вони порушують громадський порядок.

Відповідно, маємо таку ситуацію, коли мирні зібрання можуть бути заборонені під час воєнного стану одним з трьох способів:

1. Відповідно до Конституції України, мирні зібрання можуть бути заборонені за рішенням суду.
2. Відповідно до ЗУ «Про національну поліцію», мирні зібрання можуть бути зупинені, якщо порушують громадський порядок.
3. Відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», мирні зібрання можуть бути заборонені військовим командуванням або військовими адміністраціями.

Таким чином, не зважаючи на те, що спеціального закону, який би врегульовував проведення мирних зібрань в Україні не прийнято, ряд аспектів реалізації цього права все таки знайшли своє втілення у нормах законів. Це стосується:

– конституційних гарантій мирних зібрань;

– обмеження термінів повідомлення про проведення мирного зібрання;

– визначення органів, до яких слід звертатися для повідомлення про мирне зібрання (Закони «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації»);

– встановлення можливості забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів при встановленні спеціальних правових режимів (Закони «Про правовий режим надзвичайного стану» та «Про правовий режим воєнного стану»);

– порядок заборони мирного зібрання у судовому порядку адміністративним судом (Кодекс адміністративного судочинства України).