Крик душі

     Лише вчора, 24 жовтня 2019 року, писала про вандалізм у парку, що в мікрорайоні «Агропромтехніка», де викрали чотири деревця яліцю, як знову наші небайдужі «добродії» знищили альтанку у дитячому містечку «Казка» та доламують металеві квіти й листочки на лавці кохання.

      Скільки можна писати? Це вже просто крик душі. Люди схаменіться! Звичайно, якщо можна так назвати цих осіб. Хочеться закричати: «Агов, люди, ви думаєте тут далі жити? Чим вам заважають ці об’єкти? Звідки у вас стільки ненависті до рідного міста, ваших земляків?»

      Сьогодні прийнято в усьому звинувачувати владу: ніхто нічого не робить, крадуть, не чують людей. Звичайно, зручніше ткнути пальцем в іншого і шукати провину в ньому, ніж визнати, що ми самі винні в проблемах і негараздах, що оточують нас.

      Переглядаючи сторінки соцмережі, по-доброму заздрю тим громадам, де люди без влади збираються, наводять лад у занедбаних парках, висаджують дерева, створюють оригінальні клумби, організовують різні акції. А чим ми гірші? Можливо через те, що все це робить «неугодна» влада, ви знищуєте все, що робиться для вас? Так, будь ласка, зробіть самі, або прийдіть до влади і запропонуйте разом змінити місто. Але так, щоб потім все зберігалося і радувало як містян, так і гостей нашої Баштанки.

      Вже як чую: «Камери стоять, то дивіться». Люди добрі, камери не можливо встановити біля кожного об’єкта, до того ж, відеореєстратори встановлено у відділені поліції, а не в міській раді. І скільки б камер не встановили, доки не зміниться наше з вами відношення до оточуючого, ніщо і ніхто не допоможе. Допоки ми не вважатимемо місто своїм домом, у себе на обійсті ніхто нічого не б’є і не трощить, доти матимемо такі інциденти.