Навіки в строю: пам’яті Захисника Сергія Кулініча

Сергій Павлович Кулініч народився 16 вересня 1974 року в селі Христофорівка у багатодітній родині Наталії та Павла Кулінічів. З дитинства він зростав серед рідних, у простій працьовитій сім’ї, де цінували взаємопідтримку, відповідальність і повагу до людей.

Навчався у Привільнянській школі-інтернаті. Після її закінчення продовжив освіту в Баштанському професійно-технічному училищі, де здобув професію тракториста-механізатора. Обрана професія була близькою до землі та праці, вимагала витримки, уважності, відповідальності й уміння працювати з технікою.

До початку повномасштабної війни Сергій Павлович працював за наймом. Для рідних та знайомих він залишився людиною слова і справи — спокійною, надійною та готовою допомогти.

Найважливішим у його житті була родина. Сергій Павлович був одружений, мав сина — Родіона Сергійовича Майора. Він був люблячим батьком, для якого родина була джерелом сили, підтримки та життєвого сенсу.

Коли Україна опинилася перед найбільшим випробуванням, тисячі українців стали на захист своєї держави. Серед них був і Сергій Кулініч. Він виконував свій обов’язок, захищаючи рідну землю та право українців жити у вільній і незалежній державі.

10 квітня 2024 року життя Сергія Павловича Кулініча обірвалося в селі Кліщіївка Донецької області.

Його загибель стала непоправною втратою для родини, близьких, друзів та всіх, хто його знав. Немає слів, які могли б зменшити біль від втрати рідної людини. Залишається пам’ять — найдорожче, що ми можемо зберегти про тих, хто віддав своє життя за Україну.

Його життєвий шлях був шляхом простої людини, яка чесно працювала, любила свою родину і в найважчий час стала на захист Батьківщини.

Нехай пам’ять про нього живе у серцях рідних, у його рідній Христофорівці, у Баштанській громаді та в серцях усіх, хто шанує наших Захисників.

Вічна пам’ять і слава Захиснику України!