Життя, сповнене мужності та честі

Гичко Віктор Романович народився 11 серпня 1968 року у селі Чернігівка Семиозерного району Кустанайської області (Казахстан). Згодом родина переїхала до села Костянтинівка Баштанської громади, де Віктор у 1986 році закінчив Пісківську середню школу та продовжив навчання у професійному училищі №9.  У тому ж 1986 році Віктора було призвано на службу до морського флоту.

Після закінчення служби він працював водієм у колгоспі «Райдуга» с. Костянтинівка. У 1993 році переїхав до м. Баштанка, створив родину, мав дружину та двох дітей: сина і доньку. По життю був веселим, справедливим, завжди допомагав порадою і ділом. Працював у міській раді водієм, а згодом — охоронником у дитячому садку «Дюймовочка». У 2005 році переїхав із родиною до с. Костянтинівка.

22 липня 2015 року Віктор став учасником АТО. Проходив службу в 128-й окремій гірсько-піхотній бригаді на посаді старшого механіка-водія БМП у Луганській та Донецькій областях. Командування неодноразово нагороджувало його медалями та грамотами за особисту мужність і вірність військовій присязі.

Коли у лютому 2022 року почалася повномасштабна війна, Віктор без вагань знову став на захист Батьківщини, вступивши до лав Збройних Сил України та присягнувши на вірність Українському народові. Мав нагороди, грамоти і велику повагу серед побратимів. Служив у батальйоні матеріального забезпечення військової частини А0989 як механік відділення технічного обслуговування техніки взводу в місті Краматорськ.

На початку 2024 року був звільнений зі складу ЗСУ. Після тривалої та тяжкої хвороби 1 листопада серце Віктора Романовича зупинилося у лікарні. 

До останнього подиху залишався справжнім Героєм своєї Батьківщини.